Петри

гр.; petra — скеля; камінь (nop. петрографія).

Петрусь, Петрусьо, Петрусик, Пегрусичок, Петрунь, Петруньо, Петрунчик, Петрик, Питри-Чок, Петько, Питя.

Петро Могила липи посадиву Києві, при церкві Десятинній,трьохсотий липень бджіл у них роїв,і солов'ї злітались на гостини (В. Коломієць);— Ой Петре, да Петруню, гордуєш ти мною (Народна пісня);Як не бачу Петруся,То від вітру валюся.Гей лихо — не Петрусь:Біле личко, чорний вус (Народна пісня);Сиділа квочка коло кілочкаДа вивела бабі четверо діток:Що перве дитятко — молодий Петрусик (Народна пісня);Там Петруньо виражається [виряджається], У матінки та питається (Народна пісня);— Мамо! Я хочу до Петрика (М. Коцюбинський);Ідем по здвиж-землі, де Прип'ять і СлавутаЗливаються.На ношах із лозиПетько Грунець (П. Воронько);У червоному кашкеті,в кітель вдягнений новий,на перон виходить Петя —він сьогодні черговий (н. Забіла).