Сергій
лат.; рим. родове ім'я — Sergius; можливо, від servus — служитель.
Сергійко, Сергієнько, Серіієчко, Сергійчик, Сергуня, Сербига, Серьижа.
Стояв, у даль вдивляючись, Сергій(М. Рильський);А не буде дощ іти без хмари,А не буде Сергійко без пари (Народна пісня);Леся: Ми всі варвари, а він добренький, хоч до рани прикладай. Не Сергій — Сергійчик (О. Коломієць); За шофера ми поставили тракториста Серьогу (Ю. Янов-ський); — Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нікуди не піду (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Власні імена людей. Словник-довідник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Сергій — Сергі́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сергій — див. батіг Словник синонімів Вусика
- сергій — -я, ч., зах. Циганський батіг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сергій — Нагай Словник застарілих та маловживаних слів
- Сергій — Сергі́й, -гі́я, -гі́єві, -гі́ю! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сергій — Сергій, -гія м. Плеть. Маркев. 48. Цыганъ грозитъ ей плетью. Ох, жінко, жінко! Як почну я тебе отсим сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати. КС. 1882. X. 19. Словник української мови Грінченка