Сергій

лат.; рим. родове ім'я — Sergius; можливо, від servus — служитель.

Сергійко, Сергієнько, Серіієчко, Сергійчик, Сергуня, Сербига, Серьижа.

Стояв, у даль вдивляючись, Сергій(М. Рильський);А не буде дощ іти без хмари,А не буде Сергійко без пари (Народна пісня);Леся: Ми всі варвари, а він добренький, хоч до рани прикладай. Не СергійСергійчик (О. Коломієць); За шофера ми поставили тракториста Серьогу (Ю. Янов-ський); — Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нікуди не піду (Григорій Тютюнник).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сергій — Сергі́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сергій — див. батіг Словник синонімів Вусика
  3. сергій — -я, ч., зах. Циганський батіг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сергій — Нагай Словник застарілих та маловживаних слів
  5. Сергій — Сергі́й, -гі́я, -гі́єві, -гі́ю! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сергій — Сергій, -гія м. Плеть. Маркев. 48. Цыганъ грозитъ ей плетью. Ох, жінко, жінко! Як почну я тебе отсим сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати. КС. 1882. X. 19. Словник української мови Грінченка