Тетяна

лат.; Tatius — ім'я сабінського царя; можливо, від гр. tatto — установлюю, призначаю.

Тетянонька, Тетяночка, Тетянка, Таня, Танечка, Танюся, Танюша, Танкянка, Тата, Тася, Таця, Таценька, Тацечка, Тацуня.

— Сіяла зіронька, сіяла,З ким ти, Тетяно, стояла?— З тобою, Петрусю, з тобоюПід зеленою вербою (Народна пісня);Суботонька, неділенька — як один день. Сумовала та Тетяночка увесь тиждень (Народна пісня);Перед ними з козубенькою суниць у руках ніяково стояла Тетянка (М. Стельмах); — Послухай, Таню, послухай! — голосно сказав він.. — Слухай, Танечно, ну, слухай, рідна (Валерій Шевчук);А-а-а, котусю, Заколиши Танюсю, Дитя буде спатиІ щастячко мати (Народна пісня);Віднесло мене раптом в минуле незнаною силою... Як же легко і хороше поруч іти нам з Танюшеюі Тільки нею і дихаю — милою (Н. Тихий);Молода Тацьо, що ж ти учинила, — Дівоньками ся обсадила? (Народна пісня);А у Таценьки на змовинонькиїли і пили два дівошлюби. Калино ж моя! (Народна пісня).