Тимофій

Тимофій (Тиміш, Тимко)

гр.; time — честь, шана і theos — Бог (буквально: той, хто шанує Бога; богобоязливий).

Тимонько, Тимочко, Тимцьо, Тимось, Тимусь, Тимоха, Тимиппсо, Тіма.

Ой Тимофію, Тимофію,Ти вперше вгледів за війнуОці густі тремтячі вії,Очей блакитну глибину (А. Малишко);В листоноші Каленика ЧубаБув іще один син — Тиміш (О. Підсуха);Історії стежки покрили трави,сліди могил пилюка замела*І не горять, і не болять, як рана,і стогнуть, як уярмлена душа,самопожертва лицаря Богданаі сум невільний сина Тимоша (Л. Горлач);А в дядька Тинка гарная жона, По двору ходить, як місяць сходить (Народна пісня);— Заспокойся, Тимко.. — Тимоньку, хороший, слухай, що я тобі скажу. Слухай же! (Григорій Тютюнник);— І чого ти не спиш, Тимочко? — Думаю! (О. Вишня);— Тимусю, журавлику мій, ходім до нас на сіновал (Григорій Тютюнник); Кому ж се вона таку писанку хорошу та гарну придбала? Еге! Вже пак не кому, як Тимосі, писаревому сину (Г. Квітка-Основ'яненко);Він себе не щадив анітрохи.Все Полісся любило його.Крім єдиного брата — Тимохи (О. Підсуха);Ой вийду я на вулицю та стану на дошку, Таки гину, умираю за тобов, Тимошку (Народна пісня).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тимофій — Тимофі́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Тимофій — Тиміш, Тимко Словник чужослів Павло Штепа
  3. Тимофій — Тимофі́й, -фі́я, -фі́єві, -фі́ю! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)