Фаїна

гр.; phaeine — осяйна. Фаішшька, Фаїночка, Фаіна, Фая, Фаля, Фаня, Фася; ІНА.

Ти не Сольвейг, не Фаїна Блока, —В тебе руки є, душа широка.Ти проста, натруджена селянка,Що весну стрічає спозаранку (Я. Шпорта);

— То чи не забрав її часом твій приймак, га, тітко фсино! ..Сполотнів Роман, стоїть ні в сих ні в тих. Глянула на нього тітка Фаня (Є. Гуцало).