1. Словник української мови у 20 томах

абдукція

АБДУ́КЦІЯ, ї, ж.

1. анат. Відведення кінцівки в сторону.

У дитини, що лежить на спині з зігнутими в суглобах ногами, максимально розводять стегна. Абдукція менше 60–70 градусів вказує на патологію (з навч. літ.).

2. лог. Різновид силогізму, який полягає в тому, що із засновку, який є умовним висловленням, і висновку випливає другий засновок.

Перший засновок: Усі люди смертні. Висновок: Сократ – смертний. За допомогою абдукції можемо припустити, що другий засновок: Сократ – людина (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абдукція — Обду́кція: — лікарське обслідування трупа [V] — медичний огляд [22] — розтин [43] — судово-медичний розтин, обстеження [20] Абдукція, обдукція: — судово-медичне обстеження, розтин [21] абдукція: — судово-медичне обслідування [IV] — друкарська помилка... Словник з творів Івана Франка
  2. абдукція — -ї, ж., анат. Відведення, віддалення від середньої лінії тіла. Абдукція очного яблука — поворот очного яблука назовні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. абдукція — абду́кція (від лат. abductio – відвід, відхилення) анат. відведення кінцівки від середньої лінії тіла. Словник іншомовних слів Мельничука