аблатив

АБЛАТИ́В, а, ч., лінгв.

Латинська назва орудного відмінка – відкладний відмінок; слов'янським мовам не властивий.

Латинський аблатив об'єднав значення трьох колись самостійних індоєвропейських відмінків: інструментального, або орудного, місцевого та відкладного, віддаляльного, який позначає предмет або особу, від якої щось віддаляється, відділяється. Свою назву аблатив отримав від цієї останньої функції (з наук. літ.);

Латинський аблатив співвідноситься з українським орудним відмінком, але зберігає значення місця і віддаляння (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аблатив — -а, ч. Латинська назва орудного відмінка – відкладний відмінок; слов'янським мовам не властивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. аблатив — аблати́в [лат. (casus) ablativus] відкладний відмінок. Слов’янським мовам не властивий. Словник іншомовних слів Мельничука