аблатив
АБЛАТИ́В, а, ч., лінгв.
Латинська назва орудного відмінка – відкладний відмінок; слов'янським мовам не властивий.
Латинський аблатив об'єднав значення трьох колись самостійних індоєвропейських відмінків: інструментального, або орудного, місцевого та відкладного, віддаляльного, який позначає предмет або особу, від якої щось віддаляється, відділяється. Свою назву аблатив отримав від цієї останньої функції (з наук. літ.);
Латинський аблатив співвідноситься з українським орудним відмінком, але зберігає значення місця і віддаляння (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me