абрек

АБРЕ́К, а, ч., іст.

Кавказький горець, вигнаний зі свого роду, або який дав обітницю кровної помсти.

Оскільки найчастіше горці йшли в абреки, ховаючись від кровників або в надії здійснити криваву помсту, вони змушені були відмовитися від усіх попередніх зв'язків, від рідних та друзів (з наук.-попул. літ.);

// У період приєднання Кавказу до Росії – горець, який боровся проти царських військ.

Після завершення Кавказької війни абреки вели партизанську війну проти царських військ (аж до 1913 року) (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абрек — -а, ч., іст. Кавказький вигнанець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. абрек — Верховинець (кавказький) Словник чужослів Павло Штепа
  3. абрек — абре́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови