абсурдизм

АБСУРДИ́ЗМ, у, ч.

1. Система філософських поглядів, яка стверджує відсутність смислу людського буття.

Абсурдизм є частиною філософії екзистенціалізму (з наук. літ.);

Як струнка філософська концепція, абсурдизм отримав свій розвиток у програмній роботі Альбера Камю “Міф про Сізіфа”, який спирався на ідеї Шестова, Бердяєва, Гуссерля, Достоєвського, Ніцше і К'єркегора (із журн.).

2. Напрям у літературі (перев. у драматургії) і мистецтві, що зображує світ як безглуздість, абсурд.

Найвідомішими представниками абсурдизму в літературі є Франц Кафка, Семюель Беккет і Ежен Іонеско (з наук. літ.);

Ознаки трагедії знаходимо в драматургії всіх стильових напрямів – експресіонізмі, реалізмі, екзистенціалізмі, романтизмі, абсурдизмі і т. д. (з наук.-попул. літ.);

Абсурдизму властивий особливий стиль написання тексту, для якого характерні підкреслена відсутність причинно-наслідкових зв'язків, гротескне відтворення дійсності та ін. (із журн.);

Як і будь-який розгнузданий абсурдизм, фільми цього режисера не піддаються аналізу (з газ.).