авантюристичний

АВАНТЮРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до авантюри́ст 1.

Круп'як нічого не промовив, але так насмішкувато і злісно блиснув очима, що Крамовий зрозумів: його похвала не приспала допитливого авантюристичного розуму (М. Стельмах);

А Полоса – хитрий, авантюристичний, хвастовитий, самовпевнений (Ю. Мушкетик);

Усіх князів перевищує своєю славою князь Дмитро Вишневецький, по-народному Байда, що справді був видатною людиною, хоч і з великим авантюристичним нахилом (з наук. літ.).

2. Стос. до авантюриста (у 1 знач.), авантюризму.

Це була авантюристична у своїй основі політика “підхльостування”, яка застосовувалась і в промисловості (з наук.-попул. літ.);

Справа, за яку вони взялися, із самого початку була авантюристичною (із журн.);

Якщо вести мову серйозно про їхню програму, то говорити немає про що. Вона утопічна й авантюристична одночасно (з газ.).