автобусик

АВТО́БУСИК, а, ч.

Зменш. до авто́бус.

Мчить степами автобусик, .. буденний трудяга застарілої моделі, списаний шефами і подарований школі (О. Гончар);

Одного надвечір'я, коли в маленькому маршрутному автобусику повертався з Моринець до Кирилівки, де квартирував, розговорився з красивим, сказати б, "козацького типу" дядьком (Р. Федорів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автобусик — авто́бусик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови