1. Словник української мови у 20 томах

автономіст

АВТОНОМІ́СТ, а, ч.

Прихильник автономії (у 1 знач.).

– Почекай, – здивувався Дмитро. – Так кому ж ти тепер служиш? Був спочатку ти чеським аграрієм; за Волошина – депутатом сейму; тепер – угорський немеш [дворянин] і русинський автономіст (С. Скляренко);

Пізніше, коли у XII–XIII ст. Русь увійшла в період феодальної роздрібненості, Київ залишався одним із головних символів єдності всіх земель, а кожний його новий володар із автономіста перетворювався на палкого прибічника доцентрових сил (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автономіст — -а, ч. Прихильник автономії (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. автономіст — Автономі́ст, -та; -мі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. автономіст — автономі́ст прихильник автономії. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. автономіст — АВТОНОМІ́СТ, а, ч. Прихильник автономії (в 1 знач.). Вас я добре знаю ще з днів боротьби з так званим урядом кокандських буржуазно-націоналістичних автономістів (Ле, Міжгір’я, 1953, 145). Словник української мови в 11 томах
  5. автономіст — автономі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови