авторотація

АВТОРОТА́ЦІЯ, ї, ж., ав.

1. Режим роботи носійного гвинта літального апарата, при якому енергія, необхідна для його обертання, береться від потоку повітря, що набігає на гвинт.

При вимушеній зупинці двигунів у польоті вертоліт може здійснити спуск і посадку, використовуючи самообертання (авторотацію) носійних гвинтів (з наук.-попул. літ.);

Свого часу в нас було обов'язковим виконувати 20 посадок на авторотації (самообертанні носійного гвинта) в рік (із журн.).

2. Самообертання літака або планера навколо поздовжньої осі, яке виникає за певних умов і може призвести до штопора.

При особливому, критичному польоті літака (планера), коли він знижується по крутій низхідній спіралі малого радіуса з одночасним обертанням відносно всіх трьох його осей, він переходить на режим самообертання (авторотації) (з наук.-техн. літ.);

Пілоту довелося садити машину в режимі авторотації (з газ.).