автоімунітет

АВТОІМУНІТЕ́Т, у, ч.

1. мед. Патологічний стан, коли імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів і т. ін.), а проти клітин, тканин власного організму.

Медицині відоме таке явище, як автоімунітет. Це коли імунітет знищує свої здорові клітини (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Руйнівна сила.

Термін “автоімунітет” був уведений Жаком Дерріда в його книзі "Віра і знання" для опису ситуації, коли система внутрішнього самозахисту суспільства обертається проти нього самого в акті суїцидального саморуйнування (з наук.-попул. літ.);

Внутрішнє переконання керівника у високому власному авторитеті породжує потужний “автоімунітет”, який руйнівно реагує на будь-яку достатньо нову ідею (із журн.).