1. Словник української мови у 20 томах

авіатор

АВІА́ТОР, а, ч.

Фахівець із керування, водіння та обслуговування літальних апаратів.

У 1910 році з метою отримання диплома авіатора здійснив політ Сергій Уточкін, а холодним осіннім днем 12 листопада того ж року підкорив повітря відомий письменник Олександр Купрін (із журн.);

Авіатори оволодівають майстерністю катапультних стрибків (з газ.);

Хто воістину без метеорологів – як без рук (а точніше, без крил), то це авіатори (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авіатор — авіа́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. авіатор — [ав'іатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. авіатор — -а, ч. Той, хто займається польотами, авіацією (у 1 знач.); той, хто керує літаком; льотчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. авіатор — авіа́тор вул. контрабандист (м)||пачкар, шмугляр Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. авіатор — авіа́тор (франц. aviateur) те саме, що й льотчик. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. авіатор — ЛЬО́ТЧИК (водій літака), ПІЛО́Т, АВІА́ТОР, ЛІТУ́Н. Льотчик повинен уміти зберігати напрям на зльоті (О. Ільченко); Літак ставав живою істотою, а мозгом і серцем його був спокійний пілот Волох (В. Собко); Сашко Птаха.. Словник синонімів української мови
  7. авіатор — АВІА́ТОР, а, ч. Той, хто займається польотами, авіацією (в 1 знач.); той, хто керує літаком; льотчик. Будьте сміливі і точні, як належить авіаторам соціалістичної Батьківщини (Мик., І, 1957, 499); Чимало авіаторів оволоділи майстерністю катапультних стрибків (Веч. Київ, 18.I 1957, 4). Словник української мови в 11 томах