агнець

А́ГНЕЦЬ, нця, ч.

1. заст. Ягня, ягнятко.

Батько на радощах, що повернувся блудний син, зарізав агнця, щоб його почастувати (із журн.).

2. бібл. (з великої літери). Одне з імен Ісуса Христа, яке вживається на позначення Його викупної жертви за людей.

Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця (Біблія. Пер. І. Огієнка);

І не ввійде до нього [Небесного Єрусалима] ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця (Біблія. Пер. І. Огієнка).

◇ (1) А́гнець Бо́жий, бібл. – одне з імен Ісуса Христа, яке вживається на позначення Його викупної жертви за людей.

І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: Ото Агнець Божий! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

(2) Як а́гнець, зі сл. тихий, покірний і т. ін., книжн. – дуже, надзвичайно.

От проклятий народ. Здавалося б, тихий, смирний, як “агнець”, котрого на “закланіє” ведуть, аж нараз таку тобі штуку втне, як Батурин (Б. Лепкий);

Пан дяк встав і земно вклонився, .. уцілував руку господині .. Розумиха увірвала його зненацька: – Так ви залучили до себе пана Сковороду? – Так, дидаскал мудрий, акі [як] змій, та тихий, акі агнець (М. Лазорський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. агнець — а́гнець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. агнець — Ягня, ягнятко. Словник синонімів Караванського
  3. Агнець — І Агнець євхаристійний, Агнець літургійний Частина першої проскомидійної просфори, яка під час Таїнства Євхаристії перетворюється в Тіло Христове; Святий Хліб; анафора Словник церковно-обрядової термінології
  4. агнець — Ягня, ягнятко, ягняточко, ярча, ярчук Словник чужослів Павло Штепа
  5. агнець — -нця, ч., книжн., заст. Ягня, ягнятко. || перен., ірон. Про покірливу, лагідну, сумирну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. агнець — а́гнець Бо́жий, книжн., несхв. Безвольна, покірлива, розумово обмежена людина. — Бачиш агнець Божий, покірний, тихий перед тобою, а що він у бригаді виробляв, хай тобі люди розкажуть! (З журналу). як а́гнець (а́кі а́гнец), зі сл. ти́хий, покі́рний і... Фразеологічний словник української мови
  7. агнець — ЯГНЯ́ (маля вівці), ЯГНЯ́ТКО пестл., БА́ЗЯ дит., А́ГНЕЦЬ заст., ЯРЧА́, ЯРЧУ́К (до року). От мені приснилось.. ніби край могили Пасу я ягнята (Т. Шевченко); Жалібно замекала (вівця), шукаючи ягнятко (М. Словник синонімів української мови
  8. агнець — А́ГНЕЦЬ, нця, ч., книжн., заст. Ягня, ягнятко; // перен., ірон. Про покірливу, лагідну, сумирну людину. І от у цей тяжкий час меншовики і праві есери, ці ласкаві агнці, кричать про нашу жорстокість, забуваючи про те, що вони поставили шибеницю для тов. Шаумяна (Ленін, 27, 1951, 194). Словник української мови в 11 томах