агрегат

АГРЕГА́Т, ч.

1. род. у, техн. Поєднання кількох машин, обладнання або апаратів в одне ціле для роботи в комплексі.

На розлогих артільних ланах гудуть трактори, ведучи за собою по три, по чотири сівалки – цілі посівні агрегати (Остап Вишня);

Не гуркотять зерноочисні агрегати, вляглася напруга авралу, підмітають тік (О. Гончар);

Сталеплавильний агрегат;

Трубопрокатний агрегат.

2. род. а. Вузол машини, складений з окремих деталей, який виконує певну функцію.

Для оцінки зміни повної потужності дизеля і допоміжних агрегатів у період експлуатаційної обкатки проводилось дослідження зміни сумарних механічних втрат дизеля та допоміжного механічного обладнання (з наук.-техн. літ.).

3. род. у, гірн. Сукупність окремих мінералів, які становлять гірську породу, руду і т. ін.

При зародженні атоми або молекули речовини, що кристалізується, об'єднуються в кристалічні агрегати (з наук. літ.);

Як відомо, залізомарганцеві конкреції – це гетерогенні агрегати, що складаються з оксидів заліза, марганцю, міді, кобальту, нікелю, цинку (із журн.).

4. род. у. Сукупність однорідних елементів, компонентів чого-небудь.

Установлено щільність і форму зв'язку реальної процентної ставки з динамікою грошових агрегатів, валютного курсу, реального валового внутрішнього продукту (з наук. літ.);

Розроблено математичну модель динаміки агрегації тромбоцитів і отримано величини констант швидкостей утворення та розпаду агрегатів (з наук. літ.).