1. Словник української мови у 20 томах

агітатор

АГІТА́ТОР, а, ч.

Особа, яка займається агітацією – виступає перед населенням з бесідами, доповідями, закликами і т. ін.

З камери в камеру перебігали передвиборчі агітатори, читались прокламації, велись палкі дебати, малювались карикатури (В. Винниченко);

Запальний промовець, він у міському комітеті працював постійним агітатором (Ю. Смолич);

У мінроті перший вихопив листівку з рук агітатора Маковей (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. агітатор — агіта́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. агітатор — Пропагандист, пропагатор; НЕҐ. скоробреха, підбрехач, окозамилювач. Словник синонімів Караванського
  3. агітатор — Баламута, намовляч, перемовляч, підмовляч, підюджувач Словник чужослів Павло Штепа
  4. агітатор — [аг'ітатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  5. агітатор — -а, ч. Особа, що проводить агітацію – виступає з бесідами, доповідями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. агітатор — агіта́тор (від лат. agitator – той, що приводить у рух) особа, що проводить агітацію. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. агітатор — АГІТА́ТОР, а, ч. Особа, що займається агітацією — виступає перед трудящими з бесідами, доповідями і т. ін. Агітатор — вихователь і водночас організатор мас. Словник української мови в 11 томах
  8. агітатор — рос. агитатор (латин. agitator — той, що приводить у рух) — особа, що проводить агітацію. Eкономічна енциклопедія