адоптація
АДОПТА́ЦІЯ, ї, ж., юр.
Прийняття малолітніх і неповнолітніх у сім'ю з правами рідних дітей.
У період Римської імперії адоптація відігравала особливу роль при наслідуванні імператорського престолу: так, наприклад, Цезар усиновив свого внучатого племінника, майбутнього імператора Августа (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- адоптація — адопта́ція іменник жіночого роду усиновлення Орфографічний словник української мови
- адоптація — -ї, ж. 1》 Усиновлення. 2》 Стійке приживлення чужорідних тканин після трансплантації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Адоптація — Прийняття масона до певної ложі (див. «Афіляція»), а також прийняття ложею чи Великою ложею певного рішення. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- адоптація — адопта́ція, адо́пція (лат. adoptatio, adoptio, від adopto – усиновлюю) усиновлення. Словник іншомовних слів Мельничука
- адоптація — рос. адоптация, адопция (латин. adoptatio, adoptio, від adopto — усиновлюю) — усиновлення, прийняття малолітнього або неповнолітнього в сім'ю з правами і зобов'язаннями сина або дочки. Eкономічна енциклопедія