1. Словник української мови у 20 томах

акаючий

А́КАЮЧИЙ, а, е.

Який характеризується аканням.

Причиною появи першого “а” у східноукраїнських словах типу багато, гарячий був вплив акаючих говірок (з наук. літ.);

Сюди й туди, без перерви, снують люди. Своя мова зникла. Її залила чужа акаюча, горлова (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акаючий — а́каючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. акаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до акати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. акаючий — А́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до а́кати. ∆ А́каючі го́вори — говори, яким властиве акання. На правобережжі Десни в багатьох акаючих говорах.. він [перехід "о" в "а"] зустрічається лише зрідка (Нариси з діалектології.., 1955, 78). Словник української мови в 11 томах