1. Словник української мови у 20 томах

алкоголь

АЛКОГО́ЛЬ, ю, ч.

1. Етиловий спирт або рідина, що його містить.

Алкоголь – речовина наркотичної дії, яка справляє депресивний вплив на нервову систему (з наук. літ.).

2. розм. Горілка і взагалі спиртні напої.

Павлусь розторсав собі нерви систематичною гульнею по ночах, алкоголем (І. Нечуй-Левицький);

Олена знала, що Аркадій ніколи не зловживав алкоголем (Ірина Вільде);

Він [Шакерт] схуд і посірів від безсоння і випитого алкоголю (Д. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алкоголь — алкого́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. алкоголь — -ю, ч. 1》 Винний спирт. || розм. Про горілку і взагалі спиртні напої. 2》 хім. Узагальнена назва одноатомних спиртів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алкоголь — алкого́ль (від араб. аль-кухль – тонкий порошок) 1. Органічна сполука, що містить у молекулі гідроксильну групу (ОН). Див. також спирти. 2.розм. Винний спирт. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. алкоголь — АЛКОГО́ЛЬ, ю, ч. Винний спирт. Алкоголь дуже негативно впливає як на нервову і серцево-судинну систему, так і на печінку (Наука.., 12, 1956, 23); // розм. Про горілку і взагалі спиртні напої. Словник української мови в 11 томах