1. Словник української мови у 20 томах

алтин

АЛТИ́Н, а, ч.

Старовинна російська монета, вартість якої дорівнювала трьом копійкам.

Приставши, висадив на землю; Взяв півалтина за труди, За працьовиту свою греблю, І ще сказав, іти куди (І. Котляревський);

Забрьоха не дуже розглядав, обтер уси та свою гарну молоду цмок! на усю церкву, та з радощiв i викинув поповi аж п'ять алтинів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Але як заробити стільки грошей? Питала в людей, кажуть: аж п'ятсот алтинів треба... (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алтин — алти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. алтин — -а, ч. Старовинна російська монета, вартість якої дорівнювала трьом копійкам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алтин — АЛТИ́Н, а. ч. Старовинна російська монета, вартість якої дорівнювала трьом копійкам. — Та що се ти мені даєш? Се на сміх, чи що? Ти давай більш, давай усі, сорок алтин (Кв-Осн., II, 1956,476). Словник української мови в 11 томах
  4. алтин — рос. алтын (від тат. алтин — золото) — давня російська монета, а також одиниця грошового рахунку. Eкономічна енциклопедія