1. Словник української мови у 20 томах

ампутація

АМПУТА́ЦІЯ, ї, ж.

Хірургічна операція, під час якої відтинають кінцівку, видаляють (повністю або частково) той чи інший орган.

У XI ст. найпоширенішим видом хірургічного втручання була ампутація кінцівок (з наук. літ.);

Та не допомогла Карналюкові ампутація руки (О. Довженко);

У лікуванні найактивнішу участь беруть отці єзуїти. Крім того, що вони сповідають перед операціями, вони й присутні на самих операціях – численних ампутаціях ніг та рук (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ампутація — ампута́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ампутація — -ї, ж. Хірургічна операція, під час якої видаляють (повністю або частково) той чи інший орган, відтинають кінцівку. Ампутація руки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ампутація — ампута́ція (лат. amputatio, від amputo – відрізую) хірургічна операція, що полягає у повному або частковому відтинанні периферичної частини органа (кінцівки, грудної залози тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ампутація — Оперативне видалення органа або частини тіла, напр., кінцівки, соска, матки. Універсальний словник-енциклопедія
  5. ампутація — Ампута́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ампутація — АМПУТА́ЦІЯ, ї, ж. Хірургічна операція, під час якої вирізують (повністю або частково) той чи інший орган, відтинають кінцівку. Ампутація руки. Словник української мови в 11 томах