аналітизм

АНАЛІТИ́ЗМ, у, ч.

1. лінгв. Типологічна риса мовної будови, яка полягає в роздільному вираженні лексичного та граматичного значень слова і є характерною властивістю аналітичних мов.

У македонській мові розвинений аналітизм, як і в інших балканських мовах (з наук. літ.);

Специфічні риси сучасної болгарської мови (аналітизм, постпозитивний артикль) – результат самостійного розвитку тенденцій, успадкованих від праслов'янської мови (з навч. літ.).

2. Застосування аналізу (у 1, 2 знач.) в науковому дослідженні, художньому відтворенні дійсності і т. ін.

Стаття не претендувала на аналітизм. Це була послідовна, добре виважена констатація фактичних подій з численними іменами учасників і датами (з наук. літ.);

Певною мірою втрачається “міфопоетичність” святкового ярмарку в нарисі М. Коцюбинського “Як ми їздили до Криниці”. Причини цього і в жанрових особливостях твору, і в підвищеному аналітизмі, раціональності оповідача (з наук. літ.).