ангіна
АНГІ́НА, и, ж., мед.
1. Гостре інфекційне захворювання слизової оболонки зіва, зокрема мигдаликів глотки.
З ногою скінчилось, нахопилась ангіна, пуста, правда, та все ж три дні пролежать довелось (Леся Українка);
Найчастіше збудником ангіни є стрептокок; розвитку захворювання сприяє охолодження організму, наявність хронічного запалення мигдаликів (з наук. літ.).
2. заст. Захворювання серця, що характеризується сильними нападами серцевого болю.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ангіна — ангі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ангіна — Жаба грудна, див. стенокардія Словник чужослів Павло Штепа
- ангіна — -и, ж. Гостре запалення слизової оболонки зіва, зокрема мигдаликів глотки. Абдомінальна ангіна — патологічний стан, який розвивається внаслідок спазму мезентеріальних артерій або їх тромбозу чи тромбоемболії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ангіна — ангі́на (лат. angina, від ango – стискаю, душу) гостре інфекційне захворювання переважно з ураженням піднебінних мигдалин. Збудниками є здебільшого стрептококи, стафілококи, пневмококи. Інша назва – гострий тонзиліт. Словник іншомовних слів Мельничука
- ангіна — Гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням слизової оболонки горла або піднебінних мигдаликів, найчастіше спричинене бактеріями; angina pectoris — давня назва стенокардії (грудної жаби). Універсальний словник-енциклопедія
- ангіна — АНГІ́НА, и, ж. Гостре запалення слизової оболонки зіва, зокрема мигдаликів глотки. З ногою скінчилось, нахопилась ангіна, пуста, правда, та все ж три дні пролежать довелось (Л. Укр., V, 1956, 276); Ангіна — гостре інфекційне захворювання (Хвор. дит. віку, 1955, 160). Словник української мови в 11 томах