1. Словник української мови у 20 томах

анти

А́НТИ, ів, мн. (одн. ант, а, ч.; а́нтка, и, ж.), іст.

Східнослов'янське плем'я, яке в IV–VI ст. заселяло територію між Дністром і Дніпром.

Раніше тут проходили хоробрі племена антів. Може, ось цей горбок біля самої дороги і є могила вождя одного з тих племен (П. Автомонов);

У IV–VII ст. землі приморської частини межиріччя Дністра та Дунаю були опановані племенами антів (з наук. літ.);

Візантійські автори VI ст. розповідають про численні слов'янські племена антів (з наук. літ.);

Я можу заспівати обрядову пісню, яку більше тисячі років тому співала на моїй землі давня полянка чи, може, й антка (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анти — -ів, мн. Назва східнослов'янських племен, які в 4-6 ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. анти — Слов'янські племена, які в VI-VII ст. населяли територію на пн. від Чорного моря між Дніпром і Дністром; історик ґотів Йордан (VI ст.) згадував про війни а. з ґотами в IV ст., але цих... Універсальний словник-енциклопедія
  3. анти — Анти, гр. приросток = про́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. анти — А́НТИ, ів, мн. Назва східнослов’янських племен, які в IV — VI ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром. Візантійські автори VI ст. н. е. розповідають про численні слов’янські племена антів (Іст. Словник української мови в 11 томах