антидержавник

АНТИДЕРЖА́ВНИК, а, ч.

Противник державності.

Вбачаючи у народі “єдиного героя історії”, що пов’язує історичні періоди “в одну цілість”, Михайло Грушевський не був антидержавником, не збавляв “ціни держави як культурної поступової форми” (з наук. літ.);

Виборці повинні не допустити у вищий законодавчий орган держави антидержавників, які намагаються забрати у нас свободу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антидержавник — антидержа́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови