антропософія
АНТРОПОСО́ФІЯ, ї, ж., філос.
Учення про надчуттєве пізнання світу через самопізнання людини як космічної істоти.
Антропософія поєднує елементи суб'єктивного ідеалізму, об'єктивного ідеалізму Гете, християнства (з наук. літ.);
Ніколи не почуває себе чоловік таким легким, .. як тоді, коли хоч недовгу хвилину перебував у сфері чистої думки, поза релігією, мораллю, політикою, навіть поза антропософією, поза містикою і окультизмом (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- антропософія — антропосо́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- антропософія — -ї, ж. Релігійно-містичне вчення про людину, згідно з яким вона, розвиваючи приховані в ній божественні здібності, може досягти духовного панування над природою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- антропософія — антропосо́фія (від антропо... і ...софія) релігійно-містичне вчення, що ставить на місце бога обожнену людину; різновидність теософії. Словник іншомовних слів Мельничука
- антропософія — Система езотеричного знання про людину та її місце у космосі, створена 1913 Р. Штайнером; нав'язує до ґностицизму й філософсько-релігійної мудрості Сходу; постулює можливість пізнання людиною позаматеріального духовного світу. Універсальний словник-енциклопедія
- антропософія — АНТРОПОСОФІЯ (від грецьк. ανθρωποζ — людина; ζυφια — мудрість) — неортодоксальне теософське вчення, засноване напередодні Першої світової війни нім. Філософський енциклопедичний словник