аніматизм

АНІМАТИ́ЗМ, у, ч., філос.

Віра в безособову одухотвореність природи або її окремих частин та явищ.

Анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, усієї природи – аніматизм (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аніматизм — анімати́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. аніматизм — -у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аніматизм — анімати́зм (від лат. animatus – одушевлений) віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. аніматизм — АНІМАТИЗМ (від лат. animatus — одухотворений) — термін, що позначає релігійні уявлення про "тілесну душу", безлику таємничу силу, надприродну магічну спроможність людини, що вкорінені у ставленні до природи як живої істоти. Введений Мареттом. Філософський енциклопедичний словник