аніматизм
АНІМАТИ́ЗМ, у, ч., філос.
Віра в безособову одухотвореність природи або її окремих частин та явищ.
Анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, усієї природи – аніматизм (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аніматизм — анімати́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- аніматизм — -у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аніматизм — анімати́зм (від лат. animatus – одушевлений) віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій. Словник іншомовних слів Мельничука
- аніматизм — АНІМАТИЗМ (від лат. animatus — одухотворений) — термін, що позначає релігійні уявлення про "тілесну душу", безлику таємничу силу, надприродну магічну спроможність людини, що вкорінені у ставленні до природи як живої істоти. Введений Мареттом. Філософський енциклопедичний словник