1. Словник української мови у 20 томах

апогамія

АПОГА́МІЯ, ї, ж., біол.

Один із способів нестатевого розмноження деяких тварин і вищих рослин.

У грибів і рідше папоротей спостерігаємо утворення зародка в результаті апогамії (з наук. літ.);

Існують різні способи нестатевого розмноження тварин і рослин – партеногенез, апогамія, апоспорія (з наук.-попул. літ.);

Апогамія дозволяє розвиватися зародку з будь-якої клітини статевого покоління (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апогамія — апога́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. апогамія — (мед.) яловість, див. стерильний, агенезія Словник чужослів Павло Штепа
  3. апогамія — -ї, ж. Спосіб нестатевого розмноження деяких вищих рослин, при якому зародок розвивається без запліднення з будь-якої клітини гаметофіта або спорофіта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. апогамія — апога́мія (від апо... і ...гамія) спосіб нестатевого розмноження деяких вищих рослин, при якому зародок розвивається без запліднення з будь-якої клітини гаметофіта або спорофіта. Словник іншомовних слів Мельничука