апперцепція
АППЕРЦЕ́ПЦІЯ, ї, ж., псих.
Залежність сприйняття від минулого досвіду, від запасу знань і загального змісту духовного життя людини, а також від її психічного стану в момент сприйняття.
Апперцепція є виявом загального закону, за яким зовнішні предмети і явища визначають зміст психічної діяльності, діючи через внутрішні суб'єктивні умови, що склалися в ході попереднього розвитку індивіда в результаті його взаємодії з середовищем (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- апперцепція — апперце́пція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- апперцепція — (від лат. ad + perceptio — сприйняття, сприймання) залежність сприйняття навколишнього середовища від минулого досвіду та індивідуальних особливостей людини Словник іншомовних соціокультурних термінів
- апперцепція — -ї, ж. Зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів чи явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- апперцепція — апперце́пція (від лат. ad – до і перцепція) зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об’єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття. Словник іншомовних слів Мельничука
- апперцепція — АППЕРЦЕПЦІЯ (від лат. ad — до; perceptio — сприйняття) — термін, який має декілька значень. Спершу його запровадив Ляйбніц. Поштовхом до цього стало відкриття ним існування малих сприйнять, яких ми не усвідомлюємо... Філософський енциклопедичний словник
- апперцепція — рос. апперцепция зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття. Eкономічна енциклопедія