апропріація

АПРОПРІА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

Привласнення чого-небудь, заволодіння чим-небудь.

Специфічною особливістю спадкової влади є насамперед апропріація сфери керування офіційними носіями політичної влади (з наук. літ.);

// Пристосування чого-небудь.

Митець вдало використовує поєднання методу апропріації художніх стилів минулого з авангардистськими тенденціями сучасності (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апропріація — рос. апроприация (латин. appropriatio — привласнення) — привласнення чогось, заволодіння чимось. Eкономічна енциклопедія
  2. апропріація — апропріа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. апропріація — -ї, ж. Привласнення, заволодіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. апропріація — апропріа́ція (від лат. аррrорrіаtio – привласнення) привласнення, заволодіння. Словник іншомовних слів Мельничука