аристократ

АРИСТОКРА́Т, а, ч.

1. Той, хто належить до аристократії (у 2 знач.).

А в Римі свято. Велике свято! .. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко);

– Останній бал в княгині зрівняється з балами .. вищих і багатших варшавських аристократів, – промовила Теодозя (І. Нечуй-Левицький);

Вільне населення Аттики поділялося на аристократів (знать) і простий народ – демос (з навч. літ.);

// Той, хто своїм благородством, витонченістю поводження і т. ін. схожий на представника аристократії.

Стрункий, високий, пещений .. отець сімейства і пан учитель малювання [Федот Ткаченко] зробився схожим на аристократа. Поважні жести, мова (Василь Шевчук).

2. Особа, що належить до духовної або інтелектуальної еліти суспільства.

◇ (1) Аристокра́т ду́ху – інтелектуальна людина, справжній шанувальник прекрасного, який є виразником совісті, гідності й честі.

Непоборима сила тягнула мене до його [нього], до спокійного, до вірного, до “аристократа духу” (О. Кобилянська);

Люди вищої інтелектуальної праці, аристократи духу, вибрані натури, генії краси, життя й знання, – ці люди простягають свої руки й пропонують їх на тяжку, чорну, брудну роботу (В. Винниченко);

Тепер час відроджувати в собі аристократів духу, час повірити, що майбутнє нашої цивілізації – за цивілізацією істинних інтелігентів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аристократ — аристокра́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. аристократ — (людина знатного, дворянського походження) блакитна (голуба, дворянська) кров у кого (тече в жилах чиїх), заст.; біла (панська) кістка (кість), заст., зневажл. Словник фразеологічних синонімів
  3. аристократ — анал. шляхтич, дворянин, лорд, мілорд, іст. патрицій; у фр. вельможа. Словник синонімів Караванського
  4. аристократ — -а, ч. Той, хто належить до аристократії (у 2 знач.). || Людина з вишуканими манерами; людина честі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. аристократ — (-а) ч.; крим. 1. Кишеньковий злодій вищої кваліфікації. БСРЖ, 38; СЖЗ, 12. 2. Злодій-рецидивіст. БСРЖ, 38; СЖЗ, 12; ЯБМ, 1, 39. Словник жарґонної лексики української мови
  6. аристократ — аристокра́т ду́ху, іноді ірон. Людина високого інтелектуального розвитку. — Вони, бачте, з ласки фюрера в берлінських і мюнхенських кав’ярнях сиділи, “гох” кричали. І ось тепер ці політики й аристократи духу Україною правитимуть (С. Журахович). Фразеологічний словник української мови
  7. аристократ — Аристокра́т, -та; -ра́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. аристократ — АРИСТОКРА́Т, а, ч. Той, хто належить до аристократії (в 2 знач.). А в Римі свято. Велике свято!..Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Шевч., II, 1953, 271); — Останній бал в княгині зрівняється з балами.. Словник української мови в 11 томах