артикуляторний

АРТИКУЛЯ́ТОРНИЙ, а, е, спец.

Прикм. до артикуля́тор.

Подані у монографії дані та висновки становлять інтерес для носія мови з точки зору усвідомлення артикуляторних дій та зусиль (з наук. літ.);

Оскільки у мовця відбувається співкоординація тонких артикуляторних рухів, необхідних для вироблення звуків мовлення, і динамічних рухів, виконуваних руками, то це створює ритмічну єдність усіх засобів комунікації (з наук. літ.).