архімандрит
АРХІМАНДРИ́Т, а, ч.
У православ'ї – найвище духовне звання монахів; титул ігумена монастиря;
// Особа, що має цей титул.
З монастиря .. У золоті, аж сяє. Сам архімандрит вихожає, Акафіст читає (Т. Шевченко);
Пиячив наш отець архімандрит з панотцями, роздаровував селян і монастирське майно родичам (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- архімандрит — архімандри́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- архімандрит — [арх'імандрит] -та, м. (на) -тов'і/ -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- архімандрит — -а, ч. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря. || Особа, що має цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- архімандрит — архімандри́т (грец. αρχιμανδρίτης, букв. – старший над паствою) у православній церкві титул настоятелів великих чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій. Словник іншомовних слів Мельничука
- архімандрит — (грец. старший над вівчарнею, тобто монастирем, де живуть Христові вівці) вище духовне звання ченців великих православних чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, провідників духовних місій; у грец. церкві вживалося з V ст. Універсальний словник-енциклопедія
- архімандрит — АРХІМАНДРИ́Т, а, ч. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря; // Особа, що має цей титул. З монастиря.. У золоті, аж сяє. Сам архімандрит вихожає, Акафіст читає (Шевч. Словник української мови в 11 томах