атестовувати

АТЕСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., АТЕСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

1. кого. Надавати кому-небудь якесь звання.

– Є така думка, щоб вас, товаришу Стародубе, атестувати на молодшого лейтенанта (Є. Доломан);

Через півроку Колобродов умовив командування полку атестувати Солода і призначити йому в заступники (М. Руденко).

2. кого, що. Давати кому-, чому-небудь атестацію (у 2 знач.), характеристику.

– Ти мені тоді добре атестував своє село (В. Кучер);

Батьків попередили, що пропуск 50 % занять у школі мистецтв протягом чверті дає педагогу право не атестовувати дитину (з газ.);

Я спробував зробити серйозне й разом із тим приємне лице, а Осадчий атестував мене далі: – Там такий оратор, що гай-гай, та ще й зелененький! (Б. Антоненко-Давидович);

– Я розумію його. Мені вас так гарно атестували... Втрачати порядного службовця нікому не хочеться (Ю. Хорунжий).