аудитор

АУДИ́ТОР, рідко АВДИ́ТОР, а, ч.

1. Особа, яка здійснює перевірку стану фінансово-господарської діяльності якоїсь фірми чи компанії на основі контракту, укладеного з керівництвом компанії, і за спеціальним дозволом державних органів.

Акціонерне товариство повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (з мови документів);

Аудиторами можуть виступати кваліфіковані спеціалісти, професіонали, які мають спеціальну ліцензію або які є працівниками аудиторських служб, фірм (із журн.);

Аудитори також можуть давати оцінку очікуваним операціям, ступеня їхнього ризику, ефективності і т. ін. (із журн.).

2. іст. Посада судового слідчого і прокурора у військово-судових закладах (у Російській імперії до 1917 р.);

// Особа, яка обіймала таку посаду.

3. іст. Учень духовної семінарії, бурси і деяких громадянських навчальних закладів, який призначався учителем перевіряти завдання у своїх товаришів (у Російській імперії до 1917 р.).

Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аудитор — АУДИ́ТОР, АВДИ́ТОР, а, ч., заст. 1. У дореформених семінаріях — учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками (Н.-Лев., І, 1956, 127). 2. дорев. Прокурор. Словник української мови в 11 томах
  2. аудитор — ауди́тор (від лат. auditor – слухач) учень, якого призначав учитель для вислухування уроків інших учнів. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. аудитор — [аўдитор] -а, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. аудитор — рос. аудитор (від латин. auditor — слухач) — особа, що має право перевіряти стан фінансово-господарської діяльності різних організацій та установ на основі контракту, укладеного з їх керівництвом за визначену плату. Висновки... Eкономічна енциклопедія
  5. аудитор — ауди́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. аудитор — авдитор, -а, ч. 1》 ек. Фінансовий інспектор, контролер. 2》 заст. У дореформених семінаріях – учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. 3》 заст. Прокурор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. аудитор — ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст. Словник синонімів української мови