1. Словник української мови у 20 томах

бабахати

БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки.

Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Остап Вишня);

// Стріляти.

На відкриття сезону всі туди, бабахкають цілий день, птицю розполохають (О. Гончар);

По селу пролетів вершник, бабахкаючи в небо з гвинтівки (М. Циба).

2. що. Сильно бити, вдаряти, кидати.

Хочеться рвати й кусати, бабахкати все підряд (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бабахати — баба́хати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бабахати — бабахкати, -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки. || Стріляти. 2》 перех. Сильно бити, вдаряти, кидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бабахати — див. бити; гриміти Словник синонімів Вусика
  4. бабахати — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. бабахати — Баба́хати, -хаю, -хаєш і баба́хкати, -хкаю, -хкаєш; баба́хнути, -ба́хну, -хнеш, -хне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бабахати — БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки; // Стріляти. Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Вишня, II, 1956, 261). 2. перех. Сильно бити, вдаряти, кидати. Словник української мови в 11 томах
  7. бабахати — Бабахати, -хаю, -єш и бабахкати, -каю, -єш гл. 1) Стрѣлять. Десь далеко хтось бабахає. 2) Только одн. Упасть, шлепнуться. Так і бабахнув у воду. Словник української мови Грінченка