бабратися

БА́БРАТИСЯ, аюся, аєшся, рідше БА́БЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.

1. Бовтатися руками в чому-небудь рідкому, брудному.

Мелашка мила руки, але руки в тісті не швидко обмивались. – Чого ти там бабляєшся? Мий хутчій руки... – вже крикнула Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

Сиди цілий вік у кухні, бабрайся у помиях, і ніколи тобі ні приємності, ні розваги... (М. Коцюбинський);

А я не піду баблятися в мокрому картоплинні! (Іван Ле);

Ми нидієм, ліземо в землю, бабраємось в гною (У. Самчук);

Обома руками, по-робочому, він бабрався у намулі, як у тісті (О. Гончар);

* Образно. [Микола:] Люди! .. Не мучте мене! Не бабрайтесь у моїм серці! (І. Франко);

Напевно, ця людина скупана в крові від п'ят аж до маківки. Вона, напевно, бабралася у тій крові з насолодою (І. Багряний);

// Порпатися в чому-небудь рідкому, брудному (про тварин).

В калюжах бабрались горобці (Л. Юхвід);

Був тут звичайнісінький .. вигін-пустир, де паслися гуси та в калюжах після дощу бабралися свині (Я. Гримайло).

2. перен., розм. Повільно що-небудь робити; копатися.

– Але скажи мені, чому бабрався властиво ваш артист так довго коло того портрета? (О. Кобилянська);

Дунда знову бабрався коло якогось шитва на кріселку й сердито бурчав (Б. Антоненко-Давидович).