багатозвучний

БАГАТОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.

Який має кілька (багато) звуків.

Остюкові закортіло побачити в себе інших жінок, почути з їхніх уст прекрасну вимову багатозвучних слів, завмерти від їхнього мелодійного сміху (Ю. Яновський);

Фестиваль має бути різноманітним, багатозвучним і багатоголосим (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. багатозвучний — багатозву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. багатозвучний — див. різний Словник синонімів Вусика