багатоманіття
БАГАТОМАНІ́ТТЯ, я, с.
Те саме, що багатомані́тність.
Лики дивилися на хлопця, неначе відбиті в багатоманітті збрижених вод, з ликами й постатями богів спліталися гнучкі віли й берегині (П. Загребельний);
Спираючись на широке знання фольклору, Т. Г. Шевченко творить свої, позначені яскравою індивідуальністю і високою художньою майстерністю пісні, які разом з тим перегукуються з усім багатоманіттям фольклорних тем, сюжетів, образів (В. Русанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me