1. Словник української мови у 20 томах

байонет

БАЙОНЕ́Т, а, ч., техн.

З’єднання двох деталей, при якому деталь із виступом входить у деталь з вирізом, де стопориться при повороті.

Байонет застосовують для кріплення деталей у патронах металорізальних верстатів, об'єктивах фотоапаратів, багнетів у гвинтівках та ін. (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. байонет — байоне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. байонет — -у, ч. Те саме, що багнет 1). Великий тлумачний словник сучасної мови