бакалаврат

БАКАЛАВРА́Т, рідше БАКАЛАВРІА́Т, у, ч.

1. Форма чотири- або п'ятирічного навчання студентів, яка забезпечує вищу базову освіту та ступінь бакалавра за результатами бакалаврської роботи або державних іспитів.

2. розм. Відділення, факультет у вищому навчальному закладі з такою формою навчання.

Закінчити бакалаврат їй не вдалося (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бакалаврат — бакалавра́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови