балалаєчник
БАЛАЛА́ЄЧНИК, а, ч.
Музикант, що грає на балалайці.
Тих, хто бажав навчатись грати, було чимало. Значилося серед них і прізвище Федора Кабанця, який виявив бажання стати балалаєчником (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балалаєчник — балала́єчник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- балалаєчник — -а, ч. Музикант, що грає на балалайці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балалаєчник — БАЛАЛА́ЄЧНИК, а, ч. Музикант, що грає на балалайці. Тих, хто бажав навчатись грати, було чимало. Значилося серед них і прізвище Федора Кабанця, який виявив бажання стати балалаєчником (Збан., Малин. дзвін, 1958, 172). Словник української мови в 11 томах