1. Словник української мови у 20 томах

балкари

БАЛКА́РИ, БАЛКА́РЦІ, ів, мн. (одн. балка́р, а і балка́рець, рця, ч.; балка́рка, и, ж.).

Один із кавказьких народів тюркського походження.

За часів “хрущовської відлиги” деякі депортовані народи, зокрема балкарці, змогли повернутися на свої землі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балкари — балкарці, -ів, мн. (одн. балкар, -а і балкарець, -рця, ч.; балкарка, -и, ж.). Один із кавказьких народів тюркського походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. балкари — БАЛКА́РИ, БАЛКА́РЦІ, ів, мн. (одн. балка́р, а і балка́рець, рця, ч.; балка́рка, и, ж.). Один з кавказьких народів тюркського походження. Словник української мови в 11 томах