бальнеотехніка
БАЛЬНЕОТЕ́ХНІКА, и, ж.
1. Розділ санітарної техніки, який вивчає технічні й медичні умови та розробляє методи правильного використання мінеральних вод і цілющих грязей.
У розвитку вітчизняних оздоровниць великого значення набуває стан і перспективи досліджень у галузі бальнеотехніки (з наук.-попул. літ.).
2. Сукупність технічних засобів, пов'язаних із постачанням та підготовкою для лікувального використання мінеральних вод і грязей із збереженням їхніх фізико-хімічних властивостей.
Створення новітніх технологій забезпечить функціонування систем бальнеотехніки в санаторно-курортних закладах України (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бальнеотехніка — бальнеоте́хніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бальнеотехніка — -и, ж. Розділ санітарної техніки, яка створює необхідні умови для охорони мінеральних. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бальнеотехніка — бальнеоте́хніка (від лат. balneum – лазня, купання і техніка) галузь санітарної техніки, яка займається створенням необхідних умов для захисту мінеральних вод від виснаження й забруднення, а також найефективнішого використання їх з лікувально-профілактичною метою. Словник іншомовних слів Мельничука