балістик
БАЛІ́СТИК, а, ч.
Фахівець із балістики.
Рух космічного об’єкта контролювали балістики центру управління польотами (з газ.);
Над розкриттям злочину і відтворенням траєкторії кулі працювали трасологи, балістики та інші експерти-криміналісти (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me