бандажувати
БАНДАЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод., спец.
Накладати бандаж.
Переді мною впала куля, і нараз почув гук вибуху, безвладно повалився на землю і відчув наче мені відірвало ногу. Я почав собі бандажувати ногу (з публіц. літ.);
Ми побігли до будинків, бо там лежали поранені. Я почав бандажувати (з газ.);
Для запобігання розколюванню і розщепленню відземкової частини товстомірних дерев з внутрішньою гнилизною або надколеними відземками необхідно відземкову частину стовбура бандажувати прядив'яним канатом .. або ланцюговим бандажем (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бандажувати — Бандажува́ти: — перев'язувати рану, бинтувати [II] — перев'язувати [54] Словник з творів Івана Франка
- бандажувати — -ую, -уєш, недок. Накладати бандаж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бандажувати — бандажува́ти мед. накладати пов'язку; бинтувати (ср, ст): Орися вже бандажувала рани, а він тільки приходив до тями, гострий біль пронизував усю його свідомість (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бандажувати — Бандажува́ти, -жу́ю, -жу́єш, -жу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бандажувати — Бандажувати, -жую, -єш гл. 1) Подвязывать башмаки лентами (см. бандаж.). 2) Бинтовать, налагать повязку. Шейк. Словник української мови Грінченка