барельєф
БАРЕЛЬЄ́Ф, а, ч.
Скульптурна прикраса на плоских поверхнях, що виступає над площиною фону менше ніж на половину своєї товщини.
Щиро народними проф. Відеман уважає отсі дві невеличкі пісеньки, написані над барельєфами (Леся Українка);
На стелі був барельєф: сцена виїзду на полювання (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- барельєф — барельє́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- барельєф — [бареил'йеф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
- барельєф — -а, ч. Скульптурна прикраса на плоских поверхнях, що виступає над площиною фону менше ніж на половину своєї товщини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- барельєф — Пласкорізьба Словник чужослів Павло Штепа
- барельєф — барельє́ф (франц. bas-relief, букв. – низький рельєф) скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш як на половину його об’єму. Див. також горельєф. Словник іншомовних слів Мельничука
- барельєф — Барельє́ф, -фа; -є́фи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- барельєф — БАРЕЛЬЄ́Ф, а, ч. Скульптурна прикраса на плоских поверхнях, що виступає над площиною фону менше ніж на половину своєї товщини. Щиро народними проф. Відеман уважає отсі дві невеличкі пісеньки, написані над барельєфами (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- барельєф — (фр. — опукле різьблення) Низький рельєф скульптурного зображення, який виступає над площиною менше ніж на половину свого обсягу (порівн. горельєф, койлонагліф, контррельєф, рельєф). Архітектура і монументальне мистецтво