1. Словник української мови у 20 томах

баришня

БА́РИШНЯ, і, ж., заст.

1. Незаміжня дівчина з багатої, панської родини; панна, панночка.

[Націєвський:] А хіба ви не баришня? [Марися:] Не знаю, як вам здається... Я проста дівчина, мужичка (І. Карпенко-Карий).

2. Те саме, що ді́вчина.

– Бери, лиш, Паньку, оту баришню та ходімо. Панько, високий білявий чоловік, стиха підійшов до Христі і, торкнувши за плече, мовив: – Ходімо, дівко (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баришня — ба́ришня іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. баришня — -і, ж., розм., заст. Незаміжня дівчина з багатої, панської родини; панна, панночка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. баришня — І, ж. Дівчина. Треба розібратись з тією баришнею. Словник сучасного українського сленгу
  4. баришня — БА́РИШНЯ, і, ж., розм., заст. Незаміжня дівчина з багатої, панської родини; панна, панночка. [Націєвський:] А хіба ви не баришня? [Марися:] Не знаю, як вам здається… Я проста дівчина, мужичка (К.-Карий, І, 1960, 352). Словник української мови в 11 томах